Конспект уроку укр. літератури. 8 клас

Українська література    8 клас

Конспект уроку № ____,  14.03.2017

Тема: Олександр Довженко – видатний український кінорежисер і письменник. «Ніч перед боєм» – твір про героїзм, самовідданість, патріотичні почуття українців, проявлені під час воєнного лихоліття (слайд 1).

Мета:

навчальна: ознайомити учнів зі зразком малої прози О. Довженка –  оповіданням «Ніч перед боєм»; визначити роль образів-персонажів у розкритті ідейного змісту твору та авторської позиції, самостійно робити висновки з почутого й прочитаного, визначити ідейно-тематичну спрямованість твору, особливості оповідання, охарактеризувати головних героїв твору;

розвивальна:  розвивати вміння учнів сприймати й осмислювати художній твір, логічне мислення, зв’язне мовлення, сприяти  розвитку творчих здібностей учнів, уваги, спостережливості, логічного та критичного мислення, вміння висловлювати власну думку,  аналізувати проблематику оповідання, характеризувати художні образи;

виховна: виховувати почуття патріотизму, самовідданості,  вміння знаходити потрібні слова для переконання, сприяти формуванню національної свідомості, вихованню почуття гордості за героїв України.

Теорія літератури: оповідання (повторення).

Обладнання: текст оповідання «Ніч перед боєм», портрет Олександра  Довженка,   слайдова відеопрезентація.

Тип уроку: комбінований урок.

Форма організації навчальної діяльності учнів: урок мужності, урок-аналіз художнього твору з використанням технології критичного мислення та комп’ютерної технології.

Методи, прийоми та форми роботи: словесні, наочні, практичні; пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, евристичний, проблемний, дослідницький; бесіда, розповідь вчителя, колективна та індивідуальна робота, складання опорних схеми, асоціативного куща, робота з портретом, робота з епіграфом, рубрики «Поміркуй»,  «Теорія літератури», перегляд слайдової відеопрезентації, рефлексія.

Проблемне питання: Чи кожна людина може стати на війні героєм ?

Міжпредметні зв’язки: історія України, кіномистецтво, зарубіжна література

                                                            Є речі й гірше війни:  боягузтво гірше, зрадництво гірше, егоїзм гірше…

Ернест Хемінгуей

Хід уроку

І. Організаційний момент.

У народному календарі 14 березня - День преподобної мучениці Євдокії (у народі - Явдохи) -свято, що припадає на 1 березня за старим стилем, 14 за новим. Згідно з народною традицією - це перший день весни. За цим святом прогнозували погоду на весну й літо. За народними уявленнями, в цей день бабак прокидається від зимової сплячки, виходить «на світ» і свище три рази. Свиснувши, він знову ховається в свою нірку, лягає на другий бік і буде спати аж до Благовіщення. А ховрах  тільки перевернеться на другий бік. У цей день, як вірили давні українці, повертаються з вирію ластівки.

Мати колись повчала сина: «Якщо побачиш ластівку, то візьми жменю землі, кинь за нею і скажи: «На тобі, ластівко, на гніздо!» - це щоб швидше весна приходила. Ластівка на своїх крилах нам весну з вирію несе».

Дитина, що її обличчя всіяне веснянками, що інакше звуться ще ластовинням, побачивши ластівку в цей день, гукає:  «Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!»

Після цього біжить умиватися «весняною» водою - «щоб ластовиння не було».

Господиня, побачивши вперше ластівку в цей день, бере в жменю грудку землі, кидає на грядку і каже: «Кріп сію!» На тому місці ніби повинен вирости кріп.

ПРИКМЕТИ:

·          «Ластівки вилітають - погоду обіцяють!»

·         «Стеляться» ластівки по землі - буде погода, можна вже сіяти овес.

·         «Бояться» ластівки землі - ще буде негода.

·         Якщо розтає сніг і на вулицях стоять калюжі, то пасічники вірять, що вони матимуть так багато меду, як води.

·         Якщо вітер у цей день віє з заходу або з півдня - буде врожай на збіжжя.

·         Якщо ж зі сходу або півночі, то буде посуха, а тому і неврожай на зернові культури.

·         Якщо день сонячний - уродить пшениця, якщо день понурий і небо захмарене - буде врожай на просо і гречку.

·         Теплий сонячний день віщує врожай льону і коноплі.

·         Якщо зранку сонячно, то ранні посіви будуть урожайні.

·         Якщо в цей день хуртовина, то селяни кажуть: «Явдоха хвостом крутить - буде пізня весна!»

У сільському господарстві від «Явдохи» городники починають сіяти капусту. Садівники зрізують сухе верховіття фруктових дерев, щоб дерева краще родили і щоб на них «нечисть не заводилась».

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок (слайди).

-- Що ви знаєте про Олександра Довженка? Продовжіть  інформаційне гроно:

Олександр Довженко – український письменник…художник, кінорежисер,   кінодраматург, класик світового кінематографу, дипломат (слайд 2).

-- Де народився Олександр Довженко? Що ви можете сказати про його родину (слайд 3,4,5)?

-- Де навчався Олександр Довженко (слайд 6)?

-- Де вперше розпочав свою кіномистецьку діяльність (слайд 7)? (На Одеській кіностудії).

-- Як називалися перші фільми, поставлені ним (слайд 7)?  (“Вася – реформатор”, “Ягідка кохання”).

-- Назвіть  псевдонім  Олександра Довженка? (Сашко).

-- Який фільм приніс митцеві світову славу майстра німого кіно? (1930 рік, “Земля”).

-- Як Олександр Довженко опинився на Київській кіностудії (слайд 8)? (У липні 1941 року він з дружиною евакуюється до Уфи, а потім до Ашхабада, куди було переміщено Київську кіностудію).

-- Чим займається під час Великої Вітчизняної війни? (Олександр Петрович наполегливо проситься на фронт. У лютому 1942 року його відправляють на Південно-Західний фронт журналістом. Довженко пише статті, оповідання, листівки, нариси, що друкують у фронтових газетах. У цей час починає вести свій знаменитий «Щоденник», пише кіноповість «Зачарована Десна». Саме в цей час світ побачило оповідання «Ніч перед боєм») (слайд 9).

Свій «Щоденник» Довженко писав таємно, ховаючи його навіть від рідних та друзів, адже якби цей твір потрапив до рук влади, то став би смертним вироком не тільки автору, а й усім, хто хнав про нього і не доніс в органи. Довженко знав, що вести щоденник смертельно небезпечно, але не міг подолати жагуче бажання писати оті сповнені болю рядки, довіряючи паперу свої найпотаємніші думки.

-- Де помер і де поховано Олександра Довженка (слайд 10)? ( У Москві на  Новодівичому  кладовищі).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.

Вступне слово вчителя

Надзвичайно важким випробуванням для Олександра Довженка, як і для всіх українців, став період  Великої Вітчизняної війни (1941-1945 р.р.) – (слайд11).

Олександр Довженко у своїх статтях, оповіданнях, листівках, нарисах вражав  умінням зворушити серця воїнів та людей, які працювали задля перемоги в тилу. Чимало страшних воєнних картин лягло в основу творів письменника: «Україна в огні», «Мати», «Повість полум’яних літ», «Я бачу перемогу». Зокрема, на основі реальних подій написане й оповідання «Ніч перед боєм», головні герої якого – дід Платон Півторак та дід Савка – ціною власного життя топлять у Десні човен із ворогами. Оповідання  з’явилося в серпні 1942 року в газеті «Червона зірка» і було опубліковано вісімнадцять разів дванадцятьома мовами.  Із цим твором ми і познайомимося сьогодні (записуємо дату і тему уроку-слайд 12). Визначимо ідейно-тематичну спрямованість твору, особливості оповідання, охарактеризуємо головних героїв твору. Будемо вчитися висловлювати власну думку,  аналізувати проблематику оповідання і виховувати в собі  почуття патріотизму, самовідданості,  вміння знаходити потрібні слова для переконання.

ІV. Засвоєння навчального матеріалу в процесі виконання практичних завдань.

1.     Репродуктивна бесіда + робота з підручником.

- Який жанр художньої літератури називається оповіданням? Що за жанром є твір «Ніч перед боєм»? Доведіть свою думку.

-  Про події яких часів йдеться в оповіданні О. Довженка «Ніч перед боєм»?

-  Що вам відомо про Велику Вітчизняну війну? Які почуття у вас виникають під час згадування часів воєнного лихоліття? 

- Хто головні герої твору?  Назвіть прізвища героїв твору (Сокіл, Троянда, Колодуб, Дробот). Які асоціації вони у вас викликають? (Рослинний та тваринний світ).

- Чому, на вашу думку, автор вибирає саме такі прізвища? (Природа – мир).

- Який прийом оповіді обрав автор?  (Твір із обрамленням).

- Про що просять солдати свого командира перед боєм? (розказати свій внутрішній секрет бойового духу). Навіщо це їм потрібно? (бій буде важкий, і солдати розуміють, що не всі повернуться назад). Слайд 13.

- Ким був Петро Колодуб у мирний час? («А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе»).

- Як почав свою розповідь командир? (- Це було на Десні. Ми відходили без зв'язку, без артилерії, ми одступали на схід день і ніч. Ворожі кліщі мали от-от замкнутися перед нами. Ми несли на плечах своїх поранених товаришів, падали з ними, проклинали все на світі і йшли далі. Ніде правди діти, були такі, що й стрілялися од розпачу, і гордості, й жалю. Були й такі, що кидали зброю і з гіркою лайкою повзли до рідних хат, не мавши сили духу пройти мимо. Да... одним словом, звичайний наш український дід-рибалка перевернув мені тоді всю душу).

-Хто був цим дідом-перевізником? Як він зустрів бійців? Чому (слайд 14)?

( Платон Півторак. — Тікаєте, бісові сини?   Багато я вже вас перевіз. Ой багато, та здорові все, та молоді, та все — перевези та перевези. Савко! — крикнув Платон до сусідньої хати. — Ходім, Савко. Треба перевезти, нехай вже тікають. Га?.. Ходім, ходім! Це вже, мабуть, останні).

-Що іще довелося вислухати бійцям від дідів Платона та Савки?

(-Не знаю, чого вони оце так тікають, чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди.  А це — казна-що, не люди).

- Чому діди так зневажливо поставилися до воїнів?

- Знайдіть опис Десни у оповіданні – слайд 15.

(Перед нами була тиха широка Десна. За річкою крутий берег, а далі, праворуч, другий висип і лози. За лозами темні ліси, а над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.

Сонце давно вже зайшло. Але його проміння освітлювало ще з-за горизонту верхи велетенського нагромадження хмар, що насувалися з заходу на все небо. Хмара була важка, темно-темно-синя, внизу зовсім чорна, а самий верх її, самий вінець майже над нашими головами, було написано шаленими крученими криваво-червоними і жовтими мазками. Величні німі зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли, не вгасаючи, між шарами хмар. І все це одбивалося в воді, і здавалося, що ми стояли не на землі, що ріки немає, а є міжхмарний темний простір, і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки. Небо було надзвичайне. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками).

-Про що говорила природа? Який художній засіб використав Довженко у цьому описі? (художній паралелізм).

- Які думки роїлися у голові Колодуба, коли вони пливли через річку (слайд 16)?

(- Мені здалося, що мене перевозять на той світ. Сором, і розпач, і невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань охопили мою душу, і скрутили її, і пригнули. Прощай, моя рідна, дорога Десно). Чому у командира були такі думки? (Сором, біль).

- Слухаючи усі дорікання дідів, полковник Колодуб спробував пояснити їм, чому вони відступають. Що на це сказав дід? Поясніть.

(-Балакай. Не вміли битися. От тобі і відступ, — сказав Платон. — Що у військовому статуті сказано про війну — ну? Хто скаже? Мовчите, вояки. Сказано: коли цілиш у ворога, возненавидь ціль.

— А де ваша ненависть? — підхопив Савка.

— Еге, а вмирать боїтеся. Значить, нема у вас живої ненависті. Нема! — Дід Платон аж крякнув і підвівся на кормі. Ти собі подумай, Савко, як оце народу дивитися на отаке паскудство. Він же надіявся на їх усіх,   а воно он що виходить — "діду, перевези"! 

- Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської, й дитячої крові.

— Не знаю, як ти, Савко,— сказав Платон,— а мене б з Дніпра чи з Десни не те що Гітлер, а сам нечистий би не вигнав, прости господи, не при ночі згадуючи).

-  Колодуб не витримав несправедливих образ від дідів і сказав: — А хіба ви думаєте, діду, що нам не важко? Хіба ви думаєте, що біль і жаль не роздирають наші душі, не печуть нас пекельним вогнем?

- Що на це відповів дід Платон?

(- А що мені думати?  Думайте ви. Життя-бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П'єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п'єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі! — сказав дід Платон і примовк. Він висловив, нарешті, свою думку. Це була його правда. Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий, і дивився вперед поверх нас).

- Ким були діди для солдатів? (-Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу). Чому?

- Чому Колодуб із солдатами був вдячний дідам, адже вони принизили їхню гідність, ображали їх?

(- Спасибі йому, — думав я, — що не пожалів нас, не окропив нашу сумну стежку сльозами, що викресав з мого серця огонь уночі... Правдо, чом же ти часом така гірка та солона!).

- Що Колодуб сказав дідові Платону на прощання? – слайд 17.

— Прощайте, діду. Простіть нас, що не доглянули вашу старість, — сказав я, задихаючись. — Ми вас, діду, ніколи...).

- Який урок виніс Петро Колодуб від зустрічі з дідами?

(- Що наше життя? Що наша кров, коли страждає вся наша земля, увесь народ? — голос капітана зазвучав, як бойова сурма. — Я, хлопці, у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть!.. Так. — Капітан Колодуб усміхнувся. — А все ж таки нічого в світі я б так не хотів, як після війни поїхати на Десну до діда Платона і... поклонитися діду Платону в ноги за науку,— сказав капітан Колодуб).

- Чи зміг він це зробити? 

 (— Діда Платона, товаришу капітан, уже нема живого, — сказав Іван Дробот. — Ото як ви пішли у лози, через годину прибігли німці. Довго вони били діда, що перевіз вас, хотіли розстріляти, а потім був приказ негайно переправитися на другий берег. Ну повезли. Насіло їх вщерть. Випливли на середину Десни. Тоді дід Платон і каже:

— Савко, прости мене!

— Бог простить.

— У другий раз!

— Бог простить.

— Прости утретє!

— Бог простить.

— Прости і ти мене, Платоне, — сказав дід Савка.

— Бог простить.

— У другий раз!

— Бог простить.

— У третій раз!

— Бог простить.

Та за третім разом як повиймали вони весла, та як стрибнули на правий борт, та й перекинули човна. Все потонуло — і кулемети, і німці, і діди. Один тільки я виплив на наш берег.

— А хто ж ти такий? — тихо спитав капітан Колодуб.

— Я онук діда Савки. Я сидів на другій опачині...).

- Чи лишився слід у серцях воїнів від зустрічі з рибалками-перевізниками? Із яким настроєм бійці йшли у бій? Чому їм не шкода було своїх життів? Чи марними вони були?

- Чи сподобався вам твір, який ви прочитали?

2. Усвідомлення змісту твору.

 - Визначте тему та ідею оповідання (слайд 18).

Тема: відображення віри у перемогу звичайних людей Платона Півторака і діда Савки, розкриття їх ролі у формуванні світогляду Петра Колодуба та інших героїв- захисників Вітчизни.

Ідея: Уславлення героїчного подвигу народу.

-  Як видумаєте, чому твори Довженка набули актуальності саме сьогодні?

-   Які слова Платона Півторака воїни запам’ятали на усе життя (слайд 19)?

 «Життя - бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П'єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п'єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися  зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»

-  Чому‌, на вашу думку, твір має саме таку назву?

3. Складання асоціативного куща до слова «війна» .

4. Розташуйте в хронологічному порядку події (слайд 20):

1. Діди втопили німців. 2. Іван запитує в Петра про його «внутрішній секрет».

3. Солдати відступали. 4. Діди казали, що краще смерть, аніж утеча від ворога.

5.Складіть антитезу війна-мир, використавши уривки з оповідання.

В і й н а	М и р
За лозами темні ліси, а над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.	Тиха широка Десна
Хмара була важка, темно-темно-синя, внизу зовсім чорна.	Над річкою і над лісами вечірнє небо.
Величні німі зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли.	Чистий піщаний виступ
…сором, і розпач, і невимовний жаль…
…і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки.
Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками.
вогненний знак прожектора
… попід хмарою носилися ракети, мов змії.
Прогриміли постріли важких німецьких гармат. …пролетіли перелякані качки.
гриміли гармати
…далекобійний снаряд упав коло нас у Десну і підніс угору великий водяний стовп

V. Підсумок уроку.

1.Бесіда.

- Чому автор взяв простих людей для відтворення героїчного вчинку? (образи дідів –  уособлення краси та величі українського народу).

- Які образи твору викликають у вас симпатію? Чому?

- Чи передбачувана для вас була смерть рибалок-перевізників?

- Які моральні уроки засвоїли ви після вивчення цього твору?

2. Робота з епіграфом.

Зверніть увагу на епіграф сьогоднішнього уроку. Чи передає він, на ваш погляд, основну думку твору «Ніч перед боєм»?

     3.  Проблемно-ситуативне завдання.

- Чи можна назвати цих солдатів героями? А діда Савку та діда Платона?

- Чи легко бути героєм?

- Проблемне запитання: «Чи кожна людина може стати на війні героєм?»

- Кого можна назвати героєм України?

4. Слово вчителя.

   Саме вам, діти, через роки, десятиліття слід нести пам’ять про страшну війну, яка принесла горе майже в кожну домівку, саме ви  не повинні забувати тих, хто захищав нашу Батьківщину від фашистської навали. Тих сивочолих ветеранів, у яких до цієї пори не загоїлися рани. Берегти спогади про тих, хто недолюбив, у кого так і не здійснилися мрії, хто поліг у боях, визволяючи міста і села України, хто свідомо зробив крок на зустріч зі смертю, аби ви жили у мирній Україні. Цих років не померкне слава!  Слайди 22-26   «Пам’ятай!»

5. Оцінювання – мотивація.

VI. Рефлексія.

- Чи сподобався Вам урок? Чим саме?

- Що вдалося, а що ні?

VII. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання:  

Виписати цитати до характеристики дідів, Колодуба та бійців.

Написати твір-мініатюру «Таке страшне слово: “війна”» (за бажанням).